про репортаж до Дня визволення Києва

Репортаж із заходу, присвяченого Дню визволення Києва

Так склалося історично , що чимало радянських свят пішло в небуття. Але про захід щодо визволення Києва від німецьких загарбників ми не забуваємо ніколи. При чому намагаємось не повторювати загальновідомі факти, відшуковуємо рідкісні відео- матеріали, беремо інтерв’ю у киян, які були свідками трагічних 778 окупаційних днів. Треба відзначити, що цього разу керівник проекту Баранов С.В. акцентував нашу увагу на режисерській інноваційні технології у підготовці заходу.

Уявіть, що ви в нашій актовій залі, яка заповнена учнями 4-х восьмих класів. Перед сценою стоять рядами стільці, як у кінотеатрі. Лунають життєрадісні мелодії. Щасливі дівчата й хлопці йдуть на перегляд художнього фільму. І раптом тишу порушує жахливе повідомлення про початок Великої Вітчизняної війни. Хлопці прощаються з коханими, бо йдуть на фронт. Адже вони - захисники своєї Батьківщини. Дівчата одягають пов’язки медичних сестер. На екрані – сумні кадри знівеченого Києва. Руїни… Руїни… Руїни…

Далі ми побачили трагічні події у Бабиному яру. Єврейському населенню повідомили, що їх всіх перевезуть до Пакистану. Сім’ї везли у візочках подушки, простирадла, варення, їжу –все, що знадобиться на новому місці. Ніхто не очікував на трагедію. І тільки коли вони побачили, що їх ведуть повз залізничного вокзалу, тоді зрозуміли: їх обдурили. Але поліцаї з собаками не давали можливості повернутися назад, тобто врятуватися…

Від перегляду цих кадрів стало щемно і журливо на душі. Так хотілося всіх врятувати!!! 200 тисяч ні в чому невинних людей.

А далі була літературно-музична композиція. Пісні про лани широкополі, і Дніпро, і кручі, «Чорнобривці», «Моя Україна».

І на останок хочеться відзначити, що в ліцеї склалася справжня платформа творчості, яка сприяє розвитку національно-патріотичному вихованню, активної громадянської позиції, любові до краси своєї Батьківщини, поваги до захисників держави.